Прошу помощи в поиске информации на человека.

Тема в разделе "Обо всём", создана пользователем yolopuki, 1 ноя 2014.

  1. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    Лисий І.А. - Конотопський краєзнавець.
    Цікавлять:
    - дати народження та смерті
    - повні ім"я та по батьку (І.А.- ???)
    - інша інформація про діяльність за-для рідного краю.

    А у нашого краєзнавчого музею сайт є?
     
    Последнее редактирование: 1 ноя 2014
  2. VKisil9

    VKisil9 Новичок

    СЛОВО ПРО СЛАВНОГО ЗЕМЛЯКА:
    ІВАН АНДРІЙОВИЧ ЛИСИЙ (1910-2000 рр.)
    Конотопська земля щедра на талановитих людей, які прославилися своїми
    досягненнями в різних сферах людської діяльності. Імена багатьох широко
    відомі світові. Та творча спадщина не всіх наших земляків достатньо вивчена,
    а отже, і оцінена та використана. До таких славних імен належить і Іван
    Андрійович Лисий - історик, краєзнавець, просвітянин, палкий український
    патріот, людина драматичної долі.
    Народився він 10 вересня (за ст. стилем) 1910 р. в селі Підлипному
    Конотопського району в селянській родині. Після закінчення початкової школи
    навчався в Конотопській четвертій семирічці. У березні 1930 року родину Івана
    Андрійовича разом із ще 12-ма хліборобськими сім'ями було вислано до
    Архангельської області на лісоповал як куркулів. Там від непосильної праці,
    голоду та хвороб вони й загинули в таборі "Красный Бор". За спробу втечі з
    місця заслання був переведений на апатитові розробки в м. Хібіногорськ, де
    працював теслею, залізничником, гірником на апатитовій рудні. Після закінчення
    гірничо-хімічного технікуму працював геологом на апатитових розробках та
    на мідно-нікелевому комбінаті. Допитливого та здібного юнака помітив
    репресований професор, і за його сприяння отримав дозвіл поїхати навчатись
    до Києва на історичний факультет педагогічного інституту (нині ім.Драгоманова). Навчання перервала Друга світова війна. На фронті в 1941-
    1943рр. Іван спочатку був санітаром, потім зв'язківцем у діючій армії. Після
    важкого поранення й ампутації ноги повернувся на батьківщину. До своєї оселі
    його не пустили, тож вчителював у школах району. Поновив денне навчання й
    закінчив інститут. Та працювати за фахом йому не дали як "неблагонадійному",
    довелося клеїти пачки для синьки в артілі "Труд інваліда", бо жалюгідної пенсії
    не вистачало для родини з 6-ти осіб.
    Доробок Івана Лисого з краєзнавства безцінний. Це й праці з історії від
    часів Київської Русі про Липецьке князівство, визвольної боротьби середини
    ХVІІ ст. на Конотопщині, зокрема, бій загону Домарацького з козаками під
    проводом Якова Сомка біля села Підлипне в червні 1652 р. Описав бій військ
    гетьмана І. Виговського під Конотопом. Складена ним карта Конотопської
    битви, яку глибоко досліджував, наводиться в багатьох виданнях. Достеменно
    знав археологічні пам'ятки краю, склав археологічну карту району, брав участь
    у розкопках давніх поселень. Особливо багато праць присвятив Іван Андрійович
    історії приміського села Підлипне, де народився. Мав цікаві відомості про його
    церкву від 1652 р., революційні події 1905 року, буремні часи громадянської
    війни. Зокрема, збирав матеріали про боротьбу загону січових стрільців, участь
    конотопців у бою під Крутами, діяльність перших просвітянських гуртків,
    хорових, театральних колективів, розвиток освіти в селі. Він описав старовинні
    сільські обряди: весільний, похоронний, зимові гуляння, вивчав топоніміку села.
    А зібрані ним біографічні дані ста конотопських кобзарів та бандуристів з
    унікальними фотографіями (більшість народних співців було репресовано), як і
    решта унікальних робіт, чекають на свого видавця.
    Вражають спогади І. Лисого про пережите на лісоповалах, фотографії,
    замальовки з таборів. Розповідаючи про свої поневіряння на засланні, Іван
    Андрійович пише: "Я поставив собі за мету вижити для боротьби проти
    осоружної мені кривавої імперії босяків - садистів, будь-що вижити. А щоб
    успішно воювати з ворогом, - треба воювати його ж зброєю, казав Б.
    Хмельницький. А щоб долати ворога, - треба ґрунтовно вчитись. Інколи брав
    аркуш паперу або на дощечці писав пережите, запам’ятовував, а потім рвав
    або палив…" [1]. Збереглося родинне обійстя на вулиці, названій його ім'ям,
    звідки юнака разом з батьками вигнали на чужину, та будинок, у якому
    утримували нещасних селях перед етапом. А ось як він описує останню домівку
    українських хліборобів: "У лісі часто траплялись могили з хрестами, де були
    розпливчасті, зроблені хімічним олівцем надписи, що це небіжчик з
    Білоцерківщини, Київщини чи Полтавщини, вбитий при спробі втекти. Схиливши
    голови, ми хрестились, віддаючи шану невідомим, про яких ніколи не дізнаються
    рідні, де вони навіки упокоїлись" [1].
    Іван Андрійович був різнобічно обдарованою людиною. Грав на народних
    інструментах: кобзі, бандурі, володів технікою їх виготовлення. Приятелював з
    відомим кобзарем Олександром Корнієвським. А його поетична спадщина щира
    та пристрасна. Не можна без сліз читати його спогади про роки, проведені в
    сталінських таборах, муки та смерть земляків [1]. Цій темі присвячено багато віршів Івана Лисого. В одному з них він писав:Нас розсіяли скрізь по чужині
    В безіменних могилах,
    У ворожій країні,
    У багнюках немилих.
    Лиш вітри з України
    Проголосять над кожним з убитих,
    Принесуть нам жахливі новини
    Про вождів - людожерів неситих.
    Знаний в наукових колах України, він до останніх днів підтримував тісні
    зв'язки з музеями Києва, Львова, Чернігова, Полтави. У його архіві збереглися
    документи про передачу ним цінних знахідок музею народної архітектури й
    побуту України, музею Івана Гончара, з яким він листувався [2]. Є багато
    теплих листів від етнографа Лідії Орел, Юлія Романовича Коцюбинського з
    Чернігова [3]. У нещодавно виданій книзі "Ми просто йшли…" [4] Лідія Орел
    так пише про нашого земляка: "Незабутньою залишається зустріч і спілкування
    з краєзнавцем Іваном Лисим з Конотопа. На двох милицях він часто кидався
    під бульдозер, сподіваючись зупинити вандалізм". Дійсно, Іван Андрійович
    вболівав за долю археологічних пам'яток Конотопщини - церков, степових могил,
    які розорювали, воював з байдужими до історичної спадщини чиновниками.
    Складний життєвий шлях не озлобив цю великої душі людину. Про все
    пережите не дуже любив розповідати. Разом з дружиною виховали чотирьох
    дітей. Старався як міг допомагати людям. Пам'ятаю, як на одне з засідань
    "Просвіти" приніс адреси родин репресованих кобзарів і запропонував відвідати
    їх на Великодні свята. Був дотепним, трохи іронічним, любив жартувати.
    Незважаючи на нездоров'я та похилий вік, всі сили Іван Андрійович віддавав
    громадським справам. Його можна було зустріти на просвітянських
    конференціях в Сумах та Києві, на козацьких заходах у Батурині, Шаповалівці.
    Боляче переживав, що так повільно йде становлення держави.
    У нашій пам'яті Іван Андрійович залишився як людина високої гідності,
    невтомний український патріот, оптиміст. За клопотаннями конотопських
    просвітян вулиця, на якій він народився в селі Підлипному, названа його ім'ям.
    Йому також присуджена премія імені О. Лазаревського.
    Залишив Іван Лисий багатий архів, який мусить бути збережений і
    використаний, як він і мріяв, на користь України. Ми ж зобов'язані зберегти
    світлу пам'ять про нашого славного земляка і продовжити його справу.

    ______________________________________
    1. Подвижник. Спогади сучасників про Івана Андрійовича Лисого. - К. : Видавець
    О. О. Купріянова, 2010.
    2. Орел Л. Невідома Україна. Українське Полісся. - К. : Інформаційно-аналітична
    агенція "Наш час", 2010.
    3. Коцюбинський Ю. Лист до Лисого І. А. від 25. 03.1999 р. Родинний архів.
    4. Орел Л., Ященко Л. Ми просто йшли... / Л. Орел, Л. Ященко. - Ніжин. : ТОВ
    "Гідромакс", 2010.
     
  3. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    VKisil9, я Вам дуже, дуже!!! вдячний.
    Це саме те шо я шукав.

    Хай Вам щастить.
     
  4. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    Боже милостивий, коли ж ти даш нашим людям розуму не скиглити за людожерами - більшовиками, а давать шану (хоча б в назвах вулиць) таким людям як І.А.Лисий.
     
  5. Маленькая лошадка

    Маленькая лошадка Активный участник

    А публикации, принадлежащие этому человеку есть? Он сам публиковался хоть немного?
     
  6. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    Лично я не знаю.
    Почему и спрашивал.
    Может кто-то в курсе?
     
  7. WiCKed

    WiCKed Рон-ёри сё:ко....

    CVU вроде писал что лично знал его. Можно его еще расспросить. Книги его авторства выспускались (все что я встречал - об истории нашего края).
     
  8. Dmm

    Dmm ---

    Насколько я помню, публиковался, в местной газете часто. Нужно CVU попросить рассказать, он его лично знал.
     
  9. WiCKed

    WiCKed Рон-ёри сё:ко....

    кстати, да публиковался. где то мне недавно и пара вырезок попадались.
     
  10. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    В продовження теми...
    Потрібна будь-яка інформація ще про двох наших земляків:

    - Онацький Євген Дометійович.
    1894 (Глухів) - 1979 (Буенос-Айрес)
    - Батурінець (Суліз) Панас
    ????????????????????????
     
    Последнее редактирование: 13 дек 2014
  11. yolopuki

    yolopuki =UKRAINIAN=

    А чи є на форумі хтось, хто має відношення до нашого краєзнавчього музею? Чи мо родичи, знайомі?
    Справа в тому, що Панас Суліз (Батурінець), ймовірно, працював у Конотопському окружному музеї наприкінці 1920-х рр.
     
  12. NaGaz

    NaGaz Профессионал

    Сулизь (Суліз) Панас Харитонович (науковий псевдонім - Батуринець) (1890, с. Шевченкове, Конотопський район, Сумська область – 24 липня 1944) – член Української Центральної Ради.
    Жертва сталінського терору.
    З початком Української революції 1917-1921 рр. обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів, а відтак – до Української Центральної Ради. Член Української соціал-демократичної робітничої партії.
    Пізніше працював учителем залізничної школи № 31 м. Конотопа. Заарештований 14 грудня 1929 р. Особливою нарадою при колегії ДПУ УСРР 1.03.1931 за ст. 54-14 КК УСРР висланий у Північний край (Росія) на 3 роки.
    Після відбуття першого терміну покарання, проживав у с. Колєно Новохоперського району Воронезької області, працював учителем німецької мови в місцевій школі.
    Вдруге заарештований 6.10.1937. Трійкою при управлінні НКВС по Чернігівській обл. 13.11.1937 за участь в антирадянській націоналістичній організації ув’язнений на 10 років.Помер у вʼязниці. Твори: Батуринець, П. З громадської діяльности О. М. Лазаревського на Чернігівщині. [Відбитка з збірника „Чернигів і північне Лівобережжя"] К. 1928. (25 X 18 ). 16 с.
    • Батуринець П. Конотопське окружне товариство краєзнавства // Червоний шлях. — 1926. — № 7–8. — С. 283–284.
     
  13. CVU

    CVU Без підпису

    Якось пропустив цю сторінку. Але сталася подія, яка змусила пошукати інформацію на цю тему. Відбилася й ця сторінка. А подія була така. У Підипному є вулиця, на якій жив Іван Андрійович Лисий. І його іменем її й назвали у 2000 році. А тут же ж новий мер хоче встигнути перекроїти всі назви на свій смак. І запропонував одній сільській депутатці, що як перейменують цю вулицю на Степана Бандери, то її заасфальтують. І почалося ... Сьогодні провели так звані "слухання" у присутності десь до 10 осіб, і прийняли рішення винести на сесію сільради це питання.
    Остання інформація, що Семеніхін пообіцяв цю вулицю не чіпати.
    Панове! А може б поговорити з мером і перейменувати Конотоп у Бандерштат, наприклад? А раптом після цього весь Конотоп буде як яєчко (вулиці)?
     
  14. Capitoshechka

    Capitoshechka хфошистонаціоналістобєндєравєц

    Пропоную: закатати мера в асфальт на тій самій вулиці у Підлипному і назвати цю вулицю на його честь.
    І встановити пам’ятник з табличкою: на цій вулиці під колесами асфальтоукладчика геройськи загинув від рук сєпарів герой України Артем Семеніхін

    P.S. Щось мені здається останнім часом, що те, що було написано на мосту в районі Зеленчака про Семеніхіна - таки правда
     
    Последнее редактирование: 19 дек 2015
    Vlad нравится это.
  15. CVU

    CVU Без підпису

    А що там написане було?
     
  16. Capitoshechka

    Capitoshechka хфошистонаціоналістобєндєравєц

    Семеніхін 3,14дарас
     
    Vladimir нравится это.
  17. Зеленский Д.В.

    Зеленский Д.В. Специалист по продажам

    То есть вопрос на сессии рассмотрят, улицу переименуют, но пообещал что трогать ее не будут, так и останется не заасфальтированной.
    Я Вас правильно понял?
     
  18. CVU

    CVU Без підпису

    Ну, що не заасфальтують, це точно у будь-якому випадку. На ній щоб до асфальту дійти треба стільки бабок вкласти, що міський бюджет трісне. Це ж треба сільському голові та депутатці таке не зрозуміти! Що від них далі чекати ...
    А щодо перейменування - ми готуємо "превентивні заходи". Жителі вулиці піднялися, слава Богу!
     
    Последнее редактирование: 22 дек 2015
  19. FIGHTER

    FIGHTER Ассасин Мастера Команда форума

    Давайте все-таки сдерживаться от красных словечек... И подпись тоже не мешало бы привести в более цензурный вид... Не уподобайтесь оппонентам...
    По поводу переименования улиц, уже в двух темах ведется это обсуждение, давайте на другие заразу не распространять...
    А зная покойного топикстартера Йолопуки, то режим коммуняк он, конечно, край недолюбливал, но делать из конотопа оплот бандерлогов тоже бы не позволил...
     
    CVU нравится это.
  20. Capitoshechka

    Capitoshechka хфошистонаціоналістобєндєравєц

    Давайте. Я лише процитував надпис, який був на мосту. Мене спитали - я відповів. Не я ж його писав
     
    FIGHTER нравится это.

Поделиться этой страницей