Стихи!!!

Тема в разделе "Литература", создана пользователем Druida, 30 авг 2004.

  1. Маленькая лошадка

    Маленькая лошадка Профессионал

    Всё куда-то я бегу, -
    На душе темно и тошно,
    У кого-то я долгу,
    У кого - не помню точно.

    Всё труднее я дышу,
    Но дышу - не умираю,
    Всё к кому-то я спешу,
    А к кому и сам не знаю.

    Ничего, что я один,
    Ничего, что я напился,
    Где-то я необходим,
    Только адрес позабылся.

    Ничего, что, я сопя,
    Мчусь по замкнутому кругу, -
    Я придумал для себя,
    Что спешу к больному другу.

    Опрокинуться в стогу,
    Увидать Кассиопею, -
    Вероятно, не смогу,
    Вероятно, не успею

    Леонид Филатов
     
    SERB нравится это.
  2. Dmm

    Dmm ---

    Доктор Ватсон

    Его прозвали Доктор Ватсон
    за ватнический взгляд на мир.
    Его поселок не был зассан
    и не напоминал сортир.

    В его саду гудели пчелы.
    Он хлебушком кормил синиц.
    Здесь были неплохие школы
    и пара неплохих больниц.

    Он убеждал друзей, что счастье
    доступно каждому вполне.
    Что не чиновники у власти
    определяют жизнь в стране.

    Что Путин всех других мудрее.
    В России свой особый путь.
    Что либералов и евреев
    придется как-нибудь заткнуть.

    Что нужно просто жить, работать,
    не отрицать своей вины
    и не винить во всем кого-то
    в правительстве родной страны.

    Он мог часами ей гордиться.
    Он даже ездил по утрам
    за всю Россию помолиться
    в ближайший православный храм.

    В Фейсбуке, даже в Инстаграмме
    он спорщиком известным был.
    Он видел дьявола в Обаме
    и Украину не любил.

    Он был примерным патриотом.
    Он радовался всякий раз,
    узнав, что добровольцем кто-то
    поехал защищать Донбасс.

    Он раздавал друзьям и близким
    пучки георгиевских лент...
    Но жил в предместьях Сан-Франциско
    последние семнадцать лет.

    © Леонид Каганов
     
  3. BobAC

    BobAC Профессионал

    Битва під Конотопом.

    Тебе, я бачу, Ворог мій!
    Ти, як і я, рушаєш в бій.
    На грудях щит, в десниці меч,
    Міцний граніт широких плеч,
    Рішуча поступ кріпких ніг,
    Могутні м’язи, рівний біг,
    А очі пломенем печуть.
    Рікою воїни течуть.
    Ми стоїмо понад Дніпром.
    Для вас не кінчиться добром,
    Бажання загарбати нас.
    Уже не той сьогодні час,
    Щоб ми боялись ворогів.
    За нами честь батьків, дідів.
    І наші діти, як зірки,
    Стократ посилять міць руки.
    Ще мить і бризне кров’ю січа.
    Хоч як противилось їй віче,
    А тільки цар, гетьман, і князь,
    Перемолоть в криваву грязь,
    Рішили воїнів усіх.
    Багато їх, чужих, своїх,
    Повинні зараз полягти.
    Заради ницої мети.
    Панки, хотіли показати,
    Хто над всіма повинен стати.
    Хто найкозирніший король.
    У кого історична роль,
    Могутню неньку Україну
    Перетворити на руїну.
    Свою країну зруйнувати.
    Мужів пославши воювати,
    Примножити сиріт і вдів.
    А самому- у царський хлів,
    І рило впхати у корито,
    Поки вакансію відкрито.
    Смоктати сік пустих ідей,
    Із опустошених грудей,
    Своєї неньки України.
    А людям більше гнути спини.
    Бо багачі—що є, то є,
    Міркують тільки про своє.
    Тоді, як бідная голота,
    Ніяк не вилізе з болота.
    І винуватцями війни,
    Завжди були і є—пани.
    Ось Конотоп застиг в облозі,
    Всяк молячись по допомозі.
    Мечі діставши на голо,
    Москвин винищує село,
    Всіх вирубає до ноги-
    Бо ми для нього вороги
    Були у всі суворі дні.
    Перед бідою ми одні.
    На цих оброблених полях,
    Гарцює вже прусак і лях,
    І як ворони татарва.
    Почервоніла знов трава,
    Хтось не побачить і світанок,
    Заради панських забаганок.
    Забулась «братняя любов»,
    Тече рікою руська кров.
    І мати сльози ллє за сином!
    О, Господи! Яким же чином,
    Нам рятувати Україну?
    Для нас матусеньку єдину.
    Від тої проклятої днини,
    Поки у нас відкриті спини,
    Поки ми чубимось за них?
    Вони крізь жадобу і сміх,
    Уперши руки в круглий стіл,
    Шматують націю навпіл.
    Кроять і рвуть собі наділи,
    А ми вкладаємо в могили,
    Своїх братів, своїх дітей.
    І тільки тратимо людей,
    Не зрозуміло, за для чого,
    Навіщо нам гнівити Бога?
    То може ми мечі сховаєм?
    Один, одного побратаєм?
    Дамо Іудам копняка!
    Твоя рука-моя рука,
    Країнам нашим допоможе!
    Мо’ з нами провидіння Боже?
    Ми ж не для Смерті народились?
    Виходить так, що не судилось…
    Захоплені страшним потопом
    Всі полягли під Конотопом.
    СахноВ. 17.06.2015.
     
    Последнее редактирование: 18 июн 2015
  4. BobAC

    BobAC Профессионал

    Раби Америки й Росії,

    Нікчемні гади, гріхосії!

    Ех, Ви! Кого ми так любили!

    ТАК підло нас „употребили”!

    Людей до наймів готували,

    Самі країну продавали,

    Поміж світами розп”яли

    І підло кров людську пили.

    А ми Вас вибрали панами,

    Щоб Ви знущалися над нами.

    Пани гужують як завжди,

    Вони не відають нужди,

    Пан знає-тисяча „зелених”

    І недоторканість у мене,

    Кого поб”ю, кого принижу,

    Але за долари залиже,

    Любий суддя, чи адвокат,

    Мої проблеми.Напрокат

    Таких служителів закону,

    Які плюють на заборону,

    В суді мішками видають.

    Вони ж копієчку кують

    І хабарі несуть у владу,

    Липучі руки дуже радо

    Складають гроші в чемодани

    І навпростець, через Майдани

    До кабінетів принесуть.

    Та не забувши відщипнуть,

    Собі тугеньку пачку в руку.

    Ось Вам і кругова порука,

    Безсмертним робить чинушву.

    Все продається за грошву.

    А те, що мелють язиками,

    Лиш насміхаються над нами

    І кажуть бавлячись в слова,

    Що вони наша голова.

    Ми ж їм не віримо зовсім,

    Та попускаєм разом з тим:

    „Нехай так буде як і є

    Поки не лізуть у моє”.

    Нам що пани, що комісари-

    Погані ці, а ті нездари,

    Все д”но хтось буде козиряти

    І над народом панувати.

    Панів не важко поміняти,

    З корінням вирвати й погнати

    Із голим задом на той світ.

    Та тільки через пару літ,

    Між нами з”являться вони,

    Вже перероджені пани.

    Бо знає добре наш народ,

    Що після зіллячка осот,

    Ще більш поганий лізе в грядку.

    Не буде між панів порядку,

    Коли ми їх не навчимо,

    А поки тихо мовчимо,

    Вони таки нароблять шкоду

    І всій країні і народу,

    Підкинуть не одну свиню.

    Своїх дітей і всю родню

    Порозпроділять по місцям

    Тепленьким.І на шкоду нам

    Ті справу батьківську почнуть

    Робити так, що продихнуть

    Уже не зможем, як колись,

    Бо ще одні звідкіль взялись?

    Був пан один, а цих вже п”ять,

    От і попробуй оброблять

    Ще двадцять зайвих їдоків.

    Не стачить багатьох років,

    Щоб нам покинути ці найми.

    А ще кредит, позики, займи.

    То вже ми вічнії раби.

    І наші діти без журби

    Не зможуть в очі нам дивитись.

    Бо скоро нізащо напитись

    Простої, чистої води.

    Так не далеко й до біди.

    Тому, панове, подивіться,

    І, якщо можна, поділіться

    Із тими, хто годує вас.

    А поки є ще трохи час

    Міняйте щось заради себе.

    Бо як займеться біля тебе

    Ніхто не буде рятувати

    І одна думка лиш – тікати

    Поглине ваші забаганки.

    Та пізно буде - вже на ганку

    Раби із вилами стоять.

    І очі в них вогнем горять.

    Народний гнів – страшній пожеж.

    Бо в нього вже не буде меж

    Цього ви хочете? Ми ні!

    Але сидіти у багні

    Коли кругом одні діляги

    Живуть найкраще ніж трудяги.

    Мені здається, що можливо,

    Це трішечки не справедливо

    І вже давно пора почати

    З других країн приміри брати.

    Тоді й закінчиться бедлам

    І тільки краще буде нам.

    Коли пани до нас нормально

    То ми не будемо брутально

    Ні шкодити, ні прибивати

    А будем мирно проживати

    На радість рідній Україні

    Що примирилася віднині.

    17/05/07.СахноВ.
     
    Capitoshechka нравится это.
  5. DRONe

    DRONe Мастер

    Іван ФРАНКО

    ТОВАРИШАМ ІЗ ТЮРМИ

    Обриваються звільна всі пута,
    Що в'язали нас з давнім життєм;
    З давніх брудів і думка розкута —
    Ожиємо, брати, ожиєм!

    Ожиємо новим ми, повнішим
    І любов'ю огрітим життєм;
    Через хвилі мутні та бурливі
    До щасливих країв попливем.

    Через хвилі нещасть і неволі,
    Мимо бур, пересудів, обмов,
    Попливем до країни святої,
    Де братерство, і згода, й любов.

    Ми ступаєм до бою нового
    Не за царство тиранів, царів,
    Не за церков, попів, ані бога,
    Ні за панство неситих панів.

    Наша ціль — людське щастя і воля,
    Розум владний без віри основ,
    І братерство велике, всесвітнє,
    Вільна праця і вільна любов!

    Треба твердо нам в бою стояти,
    Не лякаться, що впав перший ряд,
    Хоч по трупах наперед ступати,
    Ні на крок не вертатися взад.

    Се ж остання війна! Се до бою
    Чоловіцтво зі звірством стає,
    Се поборює воля неволю,
    "Царство боже" на землю зійде.

    Не моліться вже більше до бога:
    "Най явиться нам царство твоє!"
    Бо молитва — слаба там підмога,
    Де лиш розум і труд у пригоді стає.

    Не від бога те царство нам спаде,
    Не святі його з неба знесуть,
    Але власний наш розум посяде,
    Сильна воля і спільний наш труд
     
    Маленькая лошадка нравится это.
  6. DRONe

    DRONe Мастер

    "Декоммунизаторы" уже добрались до Маяковского. Что можно взять с Иванов безродных?
    Знаете ли вы
    украинскую ночь?
    Нет,
    вы не знаете украинской ночи!
    Здесь
    небо
    от дыма
    становится черно,
    и герб
    звездой пятиконечной вточен.
    Где горилкой,
    удалью
    и кровью
    Запорожская
    бурлила Сечь,
    проводов уздой
    смирив Днепровье,
    Днепр
    заставят
    на турбины течь.
    И Днипро
    по проволокам–усам
    электричеством
    течёт по корпусам.
    Небось, рафинада
    и Гоголю надо!
    Мы знаем,
    курит ли,
    пьёт ли Чаплин;
    мы знаем
    Италии безрукие руины;
    мы знаем,
    как Дугласа
    галстух краплен…
    А что мы знаем
    о лице Украины?
    Знаний груз
    у русского
    тощ —
    тем, кто рядом,
    почёта мало.
    Знают вот
    украинский борщ,
    Знают вот
    украинское сало.
    И с культуры
    поснимали пенку:
    кроме
    двух
    прославленных Тарасов —
    Бульбы
    и известного Шевченка, —
    ничего не выжмешь,
    сколько ни старайся.
    А если прижмут —
    зардеется розой
    и выдвинет
    аргумент новый:
    возьмёт и расскажет
    пару курьёзов —
    анекдотов
    украинской мовы.
    Говорю себе:
    товарищ москаль,
    на Украину
    шуток не скаль.
    Разучите
    эту мову
    на знамёнах —
    лексиконах алых, —
    эта мова
    величава и проста:
    «Чуешь, сурмы заграли,
    час расплаты настав…»
    Разве может быть
    затрёпанней
    да тише
    слова
    поистасканного
    «Слышишь»?!
    Я
    немало слов придумал вам,
    взвешивая их,
    одно хочу лишь, —
    чтобы стали
    всех
    моих
    стихов слова
    полновесными,
    как слово «чуешь».
    Трудно
    людей
    в одно истолочь,
    собой
    кичись не очень.
    Знаем ли мы украинскую ночь?
    Нет,
    мы не знаем украинской ночи.
     
    Последнее редактирование: 7 фев 2016
    SERB нравится это.
  7. BobAC

    BobAC Профессионал

    Просинаюсь ранком
    Бо не можу спати.
    Бачу що за ганком
    Вже готують грати
    Що ж мені робити?
    Смуток у душі.
    Зараз будуть бити
    За мої вірші.
     
    SERB нравится это.
  8. DRONe

    DRONe Мастер

    А. Мирзаяну
    Два тирана - Иван да Пётр,
    Да посол Сатаны Владимир...
    А. Мирзаян​

    Ни шагистика, ни грамматика,
    Ни, конечно же, геометрия
    Не была для нас обязательна,
    Но - хотелось казаться метрами.
    Видно, мало на кухнях спорю я -
    Споры вынесло в периодику...
    Мы уже наплевали в историю,
    А теперь вот плюём на логику.

    Только логика - штука страшная,
    Историческая - тем более,
    Надоело нам, видно, в гражданах,
    В господа захотели, что ли, мы?
    Правда, есть неувязка малая -
    Мест господских не хватит каждому,
    Ну а лишних - в рабы пожалуют...
    Вот такая петрушка, граждане.

    Президент есть, где был президиум,
    А Совет парламентом выставлен,
    И цедят сквозь губу - презрительно:
    - Бунт холопий с аврорьим выстрелом!
    Нажимайте смелее, братия,
    Мерьте слюни с трибуны литрами -
    Скоро вам родит демократия...
    Может, Сталина, может - Гитлера.

    “Родила царица в ночь не то сына, не то дочь,
    Не мышонка, не лягушку, а - неведому зверушку...”

    Я раба из себя - по граммам счёт -
    И выцеживал, и выдавливал,
    Я историю - без программ ещё -
    Знал. И давнюю, и недавнюю...
    Взбаламутилась в луже жижа вся !
    На Россию гляжу распятую -
    Мы, похоже, к Цусиме движемся,
    Но - придёт весна сорок пятого!

    1990 Валентин Соломатов
     
    Последнее редактирование: 20 июн 2016
  9. DRONe

    DRONe Мастер

    Ветер перемен


    Нас гонит ветер перемен
    Из края в край, из рая - в рай,
    В чужие страны, например -
    В Нью-Йорк, Париж или Шанхай...
    Коробит ветви ураган,
    Вот-вот, и корни оборвёт,
    В кармане греется наган -
    Свинец готов начать полёт.
    Струну то жар бьёт, то озноб,
    Её трясёт то боль, то хмель,
    Но ни к чему команда "стоп",
    Когда корабль сел на мель...
    Ударит град, ужалит гад -
    Часам плевать, они бегут!
    Вот - славный город Ленинград,
    Он был когда-то Петербург...
    Холсты измазаны дерьмом.
    Вся ваша гласность - самосуд,
    А линчевать начнём потом,
    Быть может, нас ещё спасут!
    ...Но жизнь чужая нам не впрок,
    Чужое золото - вдвойне,
    А мы кричим, узрев пирог:
    - А ну-ка, накорми парней! -
    В мозолях задницы и лбы,
    Дороги нет, сплошной ухаб -
    Опять вся нечисть прёт на вы,
    Где ж крик рассветный петуха?
    ...Не бог, не царь и не герой,
    Стою, пою и мыслю я:
    Когда война идёт за мной -
    Она становится моя!

    1989, Валентин Соломатов

    И авторское исполнение достойно текста
     
  10. SERB

    SERB Профессионал

    Мне скулы от досады сводит:
    Мне кажется который год,
    Что там, где я,- там жизнь проходит,
    А там, где нет меня,- идет!

    А дальше - больше, каждый день я
    Стал слышать злые голоса:
    "Где ты - там только наважденье,
    Где нет тебя - все чудеса.

    Ты только ждешь и догоняешь,
    Врешь и боишься не успеть,
    Смеешься меньше ты и, знаешь,
    Ты стал разучиваться петь!

    Как дым твои ресурсы тают,
    И сам швыряешь все подряд,-
    Зачем? Где ты - там не летают,
    А там, где нет тебя,- парят."

    Я верю крику, вою, лаю,
    Но все-таки, друзей любя,
    Дразнить врагов я не кончаю,
    С собой в побеге от себя.

    Живу, не ожидая чуда,
    Но пухнут жилы от стыда,-
    Я каждый раз хочу отсюда
    Сбежать куда-нибудь туда.

    Хоть все пропой, протарабань я,
    Хоть всем хоть голым покажись -
    Пустое все,- здесь - прозябанье,
    А где-то там - такая жизнь!..

    Фартило мне, Земля вертелась,
    И, взявши пары три белья,
    Я - шасть - и там! Но вмиг хотелось
    Назад, откуда прибыл я.
    1971 Высоцкий
     
  11. Маленькая лошадка

    Маленькая лошадка Профессионал

    Коль дёргаешь ты за кольцо запасное
    И не раскрывается парашют,
    А там, под тобою, безбрежье лесное -
    И ясно уже, что тебя не спасут,
    И не за что больше уже зацепиться,
    И нечего встретить уже по пути -
    Раскинь свои руки покойно, как птица,
    И, обхвативши просторы, лети.
    И некуда пятиться, некогда спятить,
    И выход один только, самый простой:
    Стать в жизни впервые спокойным
    и падать
    В обнимку с всемирною пустотой.

    Е. Винокуров
     
  12. Маленькая лошадка

    Маленькая лошадка Профессионал

    Куда от себя самого не беги,
    В какой не таись берлоге –
    Приходит время платить долги
    За пройденные дороги.

    За неудачи. В репьях. В пыли.
    За звезды над перевалом.
    За все, что ты взял у своей земли,
    В самом большом и в малом.

    За женщин, что нежно любили нас.
    И верность хранили свято.
    За ту синицу, что в светлый час
    Море зажгла когда-то.

    За то, что кому-то не порадел.
    Знакомым. И не знакомым.
    За тот, родивший тебя предел,
    Что отчим зовется домом.

    И как ни упорствуй, куда не беги,
    В какой ни прячься берлоге –
    Приходит время платить долги
    За пройденные дороги.
    С.Островой
     
  13. фи@лк@

    фи@лк@ Профессионал

    Люди дешевеют, вещи дорожают…
    Просто бездуховность в мире процветает.
    Уточкою губы, «селфи» с голым задом…
    Были бы финансы — доброты не надо.

    Мимо инвалидов и котов облезлых
    Едет модный перец с фейсом бесполезным.
    У него стабильность — папа в депутатах
    И диплом не хилый — он учился в Штатах.

    Кто-то за идею и семью воюет,
    Кто-то из генштаба званиями торгует...
    Звёзды на погонах за продажу пленных,
    Но они дешевле слёз обыкновенных…

    Горе-командиру вдруг «героя» дали,
    Чтоб в котле и дальше те своих бросали,
    Чтобы брат на брата за авто и дачу.
    Кто в бою бесплатно — жизнь отдал на сдачу…

    Продаются кресла, галстуки, портфели,
    Новости в газетах и большие цели…
    Отыщите совесть за вознаграждение.
    Курс души обвален за одно мгновенье.

    Ненависть затмила в людях состраданье.
    Главная задача — просто выживание.

    То, за что боролись, оказалось бредом.
    Как в войне с собою одержать победу?
    Только смех детишек возвращает к Богу,
    Ведь войною к миру не найти дорогу.

    Небо смотрит сверху и от слёз седеет…
    Вещи дорожают… Люди дешевеют…
     
  14. CVU

    CVU Без підпису

    Якось ще у 90-х я зайшов до редакції "Конотопського краю". Спілкувався із журналістом. Вона - поетеса. Так, поговорили про події поточні. А потім вона сказала, що пише вірші. Як її збірку віршів з обіцянкою видати просто вкрали столичні бонзи і видали згодом за свої. Не з образою розповідала, а так, просто про своє життя. По закінченню зустрічі вона просто відкрила шухляду письмового стола і витягла звідти кіпу рукописів з віршами: - Це мої "шухлядні вірші". Я читав - відірватися не міг!
    Хтось у місті знає про НАШУ поетесу Надію Петренко? Прекрасну людину, талановиту поетесу, велику патріотку України.
    Тут всякі політикани привозять до міста всяких столичних діячів - таких собі ... А те, що маємо поруч - не хочемо помічати.
    А у спілці письменників її називали "конотопська Леся Українка"!!!
     
  15. CVU

    CVU Без підпису

    Ой, а мо' я не туди потрапив - перепрошую!
     
  16. DRONe

    DRONe Мастер

    І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ


    Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

    Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20



    І смеркає, і світає,

    День божий минає,

    І знову люд потомлений,

    І все спочиває.

    Тілько я, мов окаянний,

    І день і ніч плачу

    На розпуттях велелюдних,

    І ніхто не бачить,

    І не бачить, і не знає —

    Оглухли, не чують;

    Кайданами міняються,

    Правдою торгують.

    І Господа зневажають,

    Людей запрягають

    В тяжкі ярма. Орють лихо,

    Лихом засівають,

    А що вродить? побачите,

    Які будуть жни́ва!

    Схаменіться, недолюди,

    Діти юродиві!

    Подивіться на рай тихий,

    На свою країну,

    Полюбіте щирим серцем

    Велику руїну,

    Розкуйтеся, братайтеся,

    У чужому краю

    Не шукайте, не питайте

    Того, що немає

    І на небі, а не тілько

    На чужому полі.

    В своїй хаті своя й правда,

    І сила, і воля. /349/

    Нема на світі України,

    Немає другого Дніпра,

    А ви претеся на чужину

    Шукати доброго добра,

    Добра святого. Волі! волі!

    Братерства братнього! Найшли,

    Несли, несли з чужого поля

    І в Україну принесли

    Великих слов велику силу,

    Та й більш нічого. Кричите,

    Що Бог создав вас не на те,

    Щоб ви неправді поклонились!..

    І хилитесь, як і хилились!

    І знову шкуру дерете

    З братів незрящих, гречкосіїв,

    І сонця-правди дозрівать

    В німецькі землі, не чужії,

    Претеся знову!.. Якби взять

    І всю мізерію з собою,

    Дідами крадене добро,

    Тойді оставсь би сиротою

    З святими горами Дніпро!



    Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

    Щоб там і здихали, де ви поросли!

    Не плакали б діти, мати б не ридала,

    Не чули б у Бога вашої хули.

    І сонце не гріло б смердячого гною

    На чистій, широкій, на вольній землі.

    І люди б не знали, що ви за орли,

    І не покивали б на вас головою.

    Схаменіться! будьте люди,

    Бо лихо вам буде.

    Розкуються незабаром

    Заковані люде,

    Настане суд, заговорять

    І Дніпро, і гори!

    І потече сторіками

    Кров у синє море

    Дітей ваших... і не буде

    Кому помагати.

    Одцурається брат брата

    І дитини мати.

    І дим хмарою заступить /350/

    Сонце перед вами,

    І навіки прокленетесь

    Своїми синами!

    Умийтеся! образ Божий

    Багном не скверніте.

    Не дуріте дітей ваших,

    Що вони на світі

    На те тілько, щоб панувать...

    Бо невчене око

    Загляне їм в саму душу

    Глибоко! глибоко!

    Дознаються небожата,

    Чия на вас шкура,

    Та й засядуть, і премудрих

    Немудрі одурять!



    Якби ви вчились так, як треба,

    То й мудрость би була своя.

    А то залізете на небо:

    «І ми не ми, і я не я,

    І все те бачив, і все знаю,

    Нема ні пекла, ані Раю.

    Немає й Бога, тілько я!

    Та куций німець узловатий,

    А більш нікого!..» — «Добре, брате,

    Що ж ти такеє?»

    «Нехай скаже

    Німець. Ми не знаєм».

    Отак-то ви навчаєтесь

    У чужому краю!

    Німець скаже: «Ви моголи».

    «Моголи! моголи!»

    Золотого Тамерлана

    Онучата голі.

    Німець скаже: «Ви слав’яне».

    «Слав’яне! слав’яне!»

    Славних прадідів великих

    Правнуки погані!

    І Коллара читаєте

    З усієї сили,

    І Шафарика, і Ганка,

    І в слав’янофіли

    Так і претесь... І всі мови

    Слав’янського люду — /351/

    Всі знаєте. А своєї

    Дас[т]ьбі... Колись будем

    І по-своєму глаголать,

    Як німець покаже

    Та до того й історію

    Нашу нам розкаже, —

    Отойді ми заходимось!..

    Добре заходились

    По німецькому показу

    І заговорили

    Так, що й німець не второпа,

    Учитель великий,

    А не те, щоб прості люде.

    А ґвалту! а крику!

    «І гармонія, і сила,

    Музика та й годі.

    А історія!.. поема

    Вольного народа!

    Що ті римляне убогі!

    Чортзна-що — не Брути!

    У нас Брути! і Коклеси!

    Славні, незабуті!

    У нас воля виростала,

    Дніпром умивалась,

    У голови гори слала,

    Степом укривалась!»

    Кров’ю вона умивалась,

    А спала на купах,

    На козацьких вольних трупах,

    Окрадених трупах!

    Подивіться лишень добре,

    Прочитайте знову

    Тую славу. Та читайте

    Од слова до слова,

    Не минайте ані титли,

    Ніже тії коми,

    Все розберіть... та й спитайте

    Тойді себе: що ми?..

    Чиї сини? яких батьків?

    Ким? за що закуті?..

    То й побачите, що ось що

    Ваші славні Брути:

    Раби, подножки, грязь Москви,

    Варшавське сміття — ваші пани /352/

    Ясновельможнії гетьмани.

    Чого ж ви чванитеся, ви!

    Сини сердешної Украйни!

    Що добре ходите в ярмі,

    Ще лучше, як батьки ходили.

    Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

    А з їх, бувало, й лій топили.

    Може, чванитесь, що братство

    Віру заступило.

    Що Синопом, Трапезондом

    Галушки варило.

    Правда!.. правда, наїдались.

    А вам тепер вадить.

    І на Січі мудрий німець

    Картопельку садить,

    А ви її купуєте,

    Їсте на здоров’я

    Та славите Запорожжя.

    А чиєю кров’ю

    Ота земля напоєна,

    Що картопля родить, —

    Вам байдуже. Аби добра

    Була для городу!

    А чванитесь, що ми Польщу

    Колись завалили!..

    Правда ваша: Польща впала,

    Та й вас роздавила!



    Так от як кров свою лили


    Батьки за Москву і Варшаву,


    І вам, синам, передали


    Свої кайдани, свою славу!




    Доборолась Україна

    До самого краю.

    Гірше ляха свої діти

    Її розпинають.

    Заміс[т]ь пива праведную

    Кров із ребер точать.

    Просвітити, кажуть, хочуть

    Материні очі

    Современними огнями.

    Повести за віком,

    За німцями, недоріку, /353/

    Сліпую каліку.

    Добре, ведіть, показуйте,

    Нехай стара мати

    Навчається, як дітей тих

    Нових доглядати.

    Показуйте!.. за науку,

    Не турбуйтесь, буде

    Материна добра плата.

    Розпадеться луда

    На очах ваших неситих,

    Побачите славу,

    Живу славу дідів своїх

    І батьків лукавих.

    Не дуріте самі себе,

    Учітесь, читайте,

    І чужому научайтесь,

    Й свого не цурайтесь.

    Бо хто матір забуває,

    Того Бог карає,

    Того діти цураються,

    В хату не пускають.

    Чужі люди проганяють,

    І немає злому

    На всій землі безконечній

    Веселого дому.

    Я ридаю, як згадаю

    Діла незабуті

    Дідів наших. Тяжкі діла!

    Якби їх забути,

    Я оддав би веселого

    Віку половину.

    Отака-то наша слава,

    Слава України.

    Отак і ви прочитай[те],

    Щоб не сонним снились

    Всі неправди, щоб розкрились

    Високі могили

    Перед вашими очима,

    Щоб ви розпитали

    Мучеників, кого, коли,

    За що розпинали!

    Обніміте ж, брати мої,

    Найменшого брата —

    Нехай мати усміхнеться, /354/

    Заплакана мати.

    Благословить дітей своїх

    Твердими руками

    І діточок поцілує

    Вольними устами.

    І забудеться срамотня

    Давняя година,

    І оживе добра слава,

    Слава України,

    І світ ясний, невечерній

    Тихо засіяє...

    Обніміться ж, брати мої.

    Молю вас, благаю!
     
    Мирис нравится это.
  17. CVU

    CVU Без підпису

    Треба ж - навіть тут, перепрошую, насрати. Що таке? А-а - повний місяць же ж ...
     
  18. DRONe

    DRONe Мастер

    Виявляється буржуазним націоналістам навіть Кобзар стоїть кісткою в горлі. Ну це добре що вони здійснюють подібні камін-аути. Зрештою таємне завжди колись стає явним якщо вірити книжечці під назвою "Біблія". Цікаво як швидко вони дійдуть до проявлення стадії:"Козаки були алкоголіками-розбійниками яким шляхта з дворянством, через старшину, несла цивілізацію з кріпацтвом та поліцейщиною"?
     
    Последнее редактирование: 18 авг 2016
    Мирис нравится это.
  19. фи@лк@

    фи@лк@ Профессионал

    Сердце каждой мамы —
    Сеточка из шрамов...
    Каждый плач ребёнка — крошечный рубец...
    Сбитые коленки,
    Кровь из пальца-венки...
    Без таких отметок нет у мам сердец...

    Кашель и ангина,
    Жар у дочки, сына...
    Точечки ветрянки, ночи, что без сна...
    Кабинет зубного,
    Страх и слёзки снова...
    Держит мама в сердце... Помнит всё сполна...

    Первые обиды —
    Маленькие с виду...
    Только сердце мамы чувствует их боль...
    С каждым новым шрамом
    Жарче сердце мамы...
    — "Ты не бойся, крошка, я всегда с тобой."

    Солнышки взрослеют,
    Ссорятся, болеют...
    Постигают взрослой жизни виражи...
    Но всё так же мамы
    Собирают шрамы...
    Отпечатки боли... Острые ножи...

    Эта связь, как чудо,
    Держится повсюду...
    Половину боли мама заберёт...
    Если сможет — больше,
    Только бы подольше
    Сил её хватило... Знать бы наперёд...

    Если только надо,
    Мама будет рядом...
    Нужно — приголубит, нужно — помолчит...
    Сердце каждой мамы —
    Сеточка из шрамов...
    Но без этих шрамов сердце не стучит...

    Ольга Гражданцева
     

Поделиться этой страницей